Поділитись
Фактор вартості електроенергії залишається одним із ключових у забезпеченні конкурентоспроможності промислових підприємств. В умовах війни з російським агресором, руйнування ворогом значної частини нашої енергетичної інфраструктури та відтак дефіциту генеруючих потужностей, ціна на електроенергію в Україні фактично зрівнялася з європейською. Це створює додаткові ризики для бізнесу, який і без того працює в умовах надзвичайного тиску.
Під тимчасовою окупацією залишається найбільша в Європі Запорізька АЕС, суттєво пошкоджені ТЕС, ГЕС, велика частка вітрової генерації. Для компенсації дефіциту задіюється газова генерація, яка є найдорожчою. Значна частина сировини імпортується, а девальвація гривні автоматично підвищує собівартість виробництва.
Окрім того, зросли тарифи на передачу: у 2025 році тариф для НЕК «Укренерго» піднято на 29,8% — до 686,23 грн/МВт·год.
Також вечірні пікові години спричиняють різкі стрибки цін. У липні НКРЕКП підняла граничні ціни на 60% для ринку «на добу наперед» і балансуючого ринку.
«Загалом ринок деформований через прайс-кепи, спеціальні обов’язки (ПСО) та відсутність довгострокових механізмів контрактування. У підсумку — спотові ціни в Україні практично синхронізувалися з ринками Польщі, Угорщини та Словаччини. У деякі періоди в ЄС вони навіть були нижчими завдяки профіциту та розвитку «зеленої» генерації», - зазначили в Антикризовому штабі стійкості економіки в умовах воєнного стану, що діє під егідою УСПП.
Який це матиме вплив на промисловість і економіку? Для енергоємних галузей (металургія, хімія, машинобудування) висока вартість е/е означає втрату конкурентних переваг на світових ринках. Наприклад, питома вага електроенергії в собівартості продукції гірничо-металургійного комплексу є значною: 50-60% – для залізорудного концентрату, 30-35% – залізорудних окатків. Бізнес змушений працювати в умовах «одноденних» контрактів на основі спотових цін, що унеможливлює стратегічне планування виробництва та інвестицій. Проблемою є й відсутність відкритої інформації про баланс енергосистеми, до якої, наприклад, мають доступ учасники ринку у Європі (дефіцит, профіцит, прогнози генерації), тож постачальники і трейдери змушені працювати фактично наосліп.
При цьому відносно низькі тарифи для населення утримуються за рахунок комерційних споживачів. З початку 2022 року такий механізм вже коштував державним компаніям НАЕК «Енергоатом» та «Укргідроенерго» понад 518 млрд грн. Побутові споживачі споживають більше е/е, ніж промисловість (36,8% проти 30,5%), при цьому платять у 2,5 рази нижчий тариф, ніж європейці.
Експерти Антикризового штабу вважають, що для стабілізації ринку та підтримки промисловості потрібно запровадити довгострокові інструменти контрактування. Перехід від «ринку на добу наперед» до середньо- та довгострокових угод, що дозволить підприємствам прогнозувати витрати.
Також слід імплементувати європейські механізми доступу до перетину. Проведення довгострокових аукціонів на імпорт/експорт дасть можливість укладати форвардні контракти з європейськими постачальниками та знизити волатильність цін.
Для великої промисловості, особливо стратегічно важливої, потрібен адресний підхід. Наприклад, продаж частини електроенергії від «Енергоатому» за фіксованими цінами для енергоємних виробництв.
«Водночас варто розглянути можливість перенесення соціальної підтримки населення у площину адресних субсидій, знявши додатковий тиск із комерційних споживачів, паралельно посилено інвестуючи у відновлювані джерела, децентралізовані системи та балансуючі потужності», - зазначили в діловому союзі.
Зрівняння цін на електроенергію з європейськими показниками стало реальністю. Але на відміну від ЄС, український бізнес опинився в умовах відсутності прозорих правил, прогнозованості та справедливої конкуренції. УСПП вважає, що саме зараз критично важливо запровадити довгострокові механізми ціноутворення та контрактування, а також забезпечити спеціальні умови для промислових споживачів. Це дозволить зберегти виробництво, робочі місця та експортний потенціал економіки.