Поділитись
За даними Оператора ринку, станом на 10 серпня 2025 р. Україна входить до групи країн з одними з найвищих цін на електроенергію в Європі. Середньорічний індекс ціни BASE на РДН для нашої країни становить 5 337,84 грн/МВт*год, що значно перевищує показники більшості держав ЄС. Для порівняння: у Латвії — 1 115,90 грн, у Франції — 1 593,43 грн, у Польщі — 2 295,77 грн. Такий розрив особливо відчутний для енергоємних галузей, і він посилює економічні ризики в умовах війни з російським агресором.
Україна на тлі Європи: факти з інфографіки
- Лідери за низькою ціною: Швеція (338,04 грн), Фінляндія (879,15 грн), Латвія (1 115,90 грн) — у 4–15 разів дешевше, ніж в Україні.
- Сусіди-конкуренти: Польща (2 295,77 грн), Румунія (2 419,27 грн), Угорщина (2 387,55 грн) — удвічі дешевше, ніж в Україні.
- Великі промислові економіки ЄС: Німеччина (2 259,46 грн), Франція (1 593,43 грн), Іспанія (2 676,96 грн) — усі мають нижчі показники, що забезпечує їм конкурентнішу собівартість.
- Країни з цінами, близькими до українських: Сербія (3 045,33 грн) та Хорватія (2 459,86 грн) — але їхня частка в європейській металургії чи машинобудуванні значно менша, тому вплив високих тарифів там менш масштабний.
За розрахунками GMK Center, 93% сталі в ЄС виробляється у країнах, де електроенергія дешевша, ніж в Україні. Найбільше страждають виробники залізорудного концентрату — у їх собівартості електроенергія займає до 60%.
Така ситуація під’їдає маржі виробників, підвищує собівартість експорту та послаблює здатність підприємств утримуватись на стабільних показниках в умовах війни з російським агресором.
Ситуація з високою вартістю електроенергії в Україні має низку об’єктивних причин. Передусім це війна з рф та масштабні пошкодження ворогом нашої енергетичної інфраструктури. Руйнування генераційних і мережевих об’єктів призвело до втрати значної частини виробничих потужностей, що, своєю чергою, зменшило пропозицію електроенергії на ринку та підвищило її собівартість.
Додатковим чинником є зростання вартості палива та імпортних комплектуючих. Українська енергетика та промисловість значною мірою залежать від імпорту вугілля, обладнання та запчастин, а їх подорожчання напряму впливає на ціну кіловат-години.
Війна змусила бізнес інвестувати у власну безпеку та резервні джерела живлення. Підприємства вимушені були закуповувати генератори, паливо для них, системи охорони та інші ресурси, щоб гарантувати безперервність роботи навіть у разі блекаутів. Ці витрати також закладаються у фінальну вартість продукції.
Ще один фактор — волатильність ринку та регуляторні обмеження. Через нестабільність тарифів і складнощі з доступом до довгострокових контрактів з постачальниками підприємства не можуть прогнозувати свої енергетичні витрати, що ускладнює планування виробництва та інвестицій.
Щоб змінити ситуацію, потрібні узгоджені кроки у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі. У короткостроковому вимірі (3 місяці) необхідно запровадити тимчасові диференційовані тарифи для енергоємних експортерів, компенсувати частину вартості електроенергії для стратегічних виробництв і стимулювати укладання довгострокових контрактів із фіксованою ціною. Це дозволить стабілізувати роботу ключових підприємств і зберегти їхні експортні позиції.
У середньостроковій перспективі (до 24 місяців) акцент слід зробити на модернізації та енергоефективності з державною підтримкою, розвитку власної генерації на базі підприємств — зокрема на біомасі, когенерації та полігенераційних системах — та інвестуванні в системи зберігання енергії. Такі заходи зменшать залежність промисловості від ринкових коливань.
Довгостроково (понад 24 місяці) необхідно провести глибоку реформу тарифоутворення, яка збалансує інтереси промисловості та енергетичного сектору, дозволить відновити та розбудувати генеруючі потужності, а також створювати індустріальні парки з доступом до дешевої «зеленої» електроенергії. Це забезпечить не лише стабільність, а й конкурентоспроможність української промисловості у післявоєнний період.
«Висока вартість електроенергії в умовах війни з російським агресором — це не лише економічна проблема, а фактор національної безпеки. Без швидких і системних рішень Україна ризикує втратити значну частину промислового потенціалу. УСПП закликає Уряд, регуляторів і міжнародних партнерів до спільних дій для стабілізації цін і захисту промисловості», - підсумували в Українському союзі промисловців і підприємців.
Довідково. Середньорічний індекс ціни BASE на РДН показує, скільки в середньому коштувала електроенергія за добу на оптовому ринку протягом року, з урахуванням усіх годин, у перерахунку на мегават-годину. Це ключовий індикатор для великих споживачів і для оцінки конкурентоспроможності економіки.