Поділитись
Міністерство економіки України винесло на громадські обговорення законопроєкт «Про працю», що передбачає значну лібералізацію сфери зайнятості і трудових відносин.
Документ є спробою врегулювання національного ринку праці, проте детальний аналіз проєкту показав як позитивні, так і критично слабкі місця у його положеннях. Роботодавці підтримують акцент на гарантуванні рівності в оплаті, недопущенні дискримінації, розширення деяких гарантій, регулювання нестандартних форм зайнятості. Проте недостатньо уваги приділено соціальній захищеності зайнятого населення, а також розвитку людського капіталу.
На цьому наголосили в Українському союзі промисловців і підприємців, ООРУ після консультацій із експертами Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, Інституту економіки промисловості, Центру Разумкова, профспілками.
«Наразі готуються правові засади трудової діяльності, що йдуть у розріз з міжнародними зобов’язаннями України щодо входження у європейський соціально-трудовий простір. Бракує системних положень про умови та безпеку праці, вирішення колективних трудових спорів та ін. Не регламентовані трудові відносини в умовах цифровізації економіки. Відсутні положення з конкретизації прав, обов’язків, відповідальності сторін соціально-трудових відносин і посилення ролі громадянського суспільства», - зазначають фахівці.
Не може бути підтримана ініціатива відмови від кодифікації законодавства у сфері праці та перехід до регулювання трудових відносин на основі окремого Закону, оскільки правова система України належить до континентального типу, що передбачає саме кодифікацію.
Неприпустимим є скасування чинності законодавчих актів у сфері праці (з питань оплати, відпусток тощо) без закріплення відповідних положень у проєкті Закону.
Беззастережна лібералізація трудових відносин, нівелювання ролі держави в регулюванні трудових відносин як гаранта прав працівників є ризиковим чинником під час воєнного стану та повоєнного відновлення.
«Уряд як сторона соціального діалогу, самоусувається від участі в цьому процесі і, більше того, позбавляє профспілки більшої частини наявних у них повноважень. Наслідком ухвалення зазначеного законопроєкту стане суттєве звуження прав працівників та можливості їх захисту», - йдеться у висновку Центру Разумкова.
Через війну з України виїхало більше 6 млн. осіб – в основному жінки, діти та особи похилого віку. За 9 місяців перебування за кордоном вони проходять період адаптації та соціалізації: чимало влаштувалося на офіційну роботу, платять податки ( тільки у Польщі – 240 тис.), діти пішли у місцеві школи. Якщо в Україні не буде розвиватися виробництво, промисловість, самозайнятість або ж умови найму будуть занадто невизначеними – біженці не повернуться. А після нашої перемоги і закінчення війни до них приєднаються і чоловіки.
35% біженців мають намір повернутися одразу після закінчення війни, 13% — через рік або через кілька років після закінчення війни, 7% — після того, як відновить роботу підприємство, на якому вони працювали або коли будуть впевнені, що знайдуть іншу роботу вдома.
«В умовах воєнного стану важливо не погіршувати права найманих працівників, формувати умови соціального консенсусу, щоб люди поверталися додому. У випадку порушення такого балансу – нас може очікувати неприємний результат часткової втрати людського капіталу. Саме захищена зайнятість на робочих місцях з гідною оплатою та умовами праці неодмінно буде вагомим аргументом для прийняття рішення про повернення в Україну мільйонів наших громадян», - переконані в УСПП, ООРУ.
У діловому союзі нагадують, що в Україні через війну без роботи перебуває 30% працездатного населення. Навпаки, зараз держава мала б регулювати національний ринок праці та запропонувати механізми створення нових робочих місць, зростання платоспроможності населення.
Висновок однозначний – у такому вигляді законопроєкт не може бути винесений на голосування та потребує суттєвого доопрацювання на основі соціального діалогу із роботодавцями і профспілками.
Експерти закликають дотримуватися положень ратифікованих Україною конвенцій МОП та інших міжнародних договорів у сфері праці та соціального захисту працівників.