Поділитись
Такий прогноз озвучили в Українському союзі промисловців і підприємців (УСПП).
Глобальні прогнози свідчать, що цього року буде менший врожай пшениці. У такому випадку ціни на продукцію зростуть, і якщо заможні країни ще більш-менш збалансують це, то у бідних країнах, особливо на Африканському континенті, та деяких південноамериканських країнах виникатимуть значні проблеми.
За словами президента УСПП Анатолія Кінаха, подорожчання зернових на світових ринках (+30-40% за прогнозами) не компенсує українським аграріям витрати.
Нагадаємо, вартість логістики з початку війни зросла в 4 рази, і може бути ще підвищення на 50-100%. Тобто якщо на світовому ринку пшениця коштує $280-300, то на ринку України — $110-115 — саме через складність і вартість логістики, блокування експорту російським агресором.
«Вперше за останні 50 років українське зерно не принесло фермерам прибуток. Всі фермери, що сіяли пшеницю, отримали збиток, відтак цьогоріч думають, сіяти чи ні. Тому ми сподіваємося, що ООН це розуміє. Окрім Туреччини, до активного лобіювання «зернової ініціативи» має долучитися і Франція. Зараз 10 франкомовних постколоніальних країн особливо потерпають від дефіциту продовольства. Відповідно, потрібні ще зусилля Великої Британії, країн Близького Сходу — ОАЕ, Саудівської Аравії тощо. Вони зацікавлені в отриманні продовольства з України», — зазначають експерти УСПП.
«Я впевнений, що того, що ми посіємо і зберемо в 2023 році– повністю вистачить для внутрішнього споживання. А ось для експорту пшениці і кукурудзи в нас може бути вдвічі менше, ніж минулоріч. Причиною цьому на 100% є російська агресія. І це вже проблема не тільки України, але й всього світу, адже це глобальна продовольча безпека», - прокоментував віце-президент УСПП, президент Української Аграрної Конфедерації Леонід Козаченко.
Якщо українські аграрії змістять свій фокус із зернових на олійні культури, то в короткостроковій перспективі вони збільшать свій заробіток, кажуть в УСПП. Але тут є ключова проблема: існують технології вирощування, на які впливають не тільки кількість внесених добрив, але й ротація культур в сівозміні. Кукурудзу, наприклад, можна сіяти 5-10 років підряд, проте соняшник – 1 раз на 5 років на тому ж полі. Інакше родючість землі радикально втрачається, і тоді вже цьому не допоможеш навіть збільшенням додавання мінеральних добрив.
Тому ми не можемо всі поля засіяти соняшником, соєю, льоном, - вважають експерти УСПП
Матеріал підготовлено УСПП для Delo.ua