Поділитись
Промислова політика в Україні і Туреччині значно відрізняється, причому не на нашу користь.
До прикладу, Анкара компенсує національним виробникам частину вартості енергоносіїв, що робить їх більш конкурентоспроможними. Також безпосередньо в індустрії діє низка програм, що передбачає звільнення від сплати деяких видів мит і податків, часткову компенсацію відсотків по кредитам тощо.
Українські промисловці підтримують договір про зону вільної торгівлі з Туреччиною в частині перспектив побудови в Україні заводу з випуску безпілотників Bayraktar, подальшого розширення експортних ринків тощо.
На цьому наголосили в УСПП.
В діловому союзі при цьому додали, що по багатьом напрямам економічної співпраці мають бути встановлені перехідні періоди – для того, щоб Україна мала час застосувати дзеркальні турецьким механізми підтримки власної промисловості. Це має бути послідовна спільна робота влади і бізнесу, профільних ділових асоціацій.
Угода, що ще має бути ратифікована в парламенті, при грамотному її використанні дійсно може бути вигідною вітчизняним експортерам.
Позитивом є збереження в Україні експортного мита на металобрухт у розмірі 180 євро за тонну. Адже Туреччина є одним із найбільших імпортерів даної продукції. Також галузь АПК (молочне господарство, крупи, м'ясо і т.д.) отримає нарешті знижені мита для постачання продукції в Туреччину. Хоча при цьому поки український ринок недостатньо захищений від вивозу сировини, натомість постачання сюди переробленої готової продукції.
Також легка промисловість України має низку пересторог.
За останніх 10 років турецький імпорт в Україну перевищив відповідний український – у 53 рази і продовжує постійно зростати. Сальдо галузевої торгівлі гіпертрофовано від’ємне. Це результат багаторічної комплексної підтримки текстильної промисловості з боку турецького уряду. На цьому наголосили в «Укрлегпромі».
З огляду на завершення переговорів щодо укладення угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною, представники галузевого бізнесу наполягають на лібералізації – лише після перехідного періоду на групу товарів: шкіряні вироби, вироби з натурального і штучного хутра готова трикотажна продукція, готова текстильна продукція, взуття, головні убори та ін.
Найбільшу увагу промисловців викликає галузь машинобудування. В Туреччині існує ціла система програм підтримки даної сфери, про інші заходи – кредити, пільги – ми вже зазначали вище.
Можна, звичайно, опиратися на закон про локалізацію, нещодавно проголосований у Верховній Раді України, проте для його імплементації на практиці потрібні додаткові заходи.
Відтак, складно говорити про можливість збільшення експорту, хоча є непогана перспектива налагодження спільного виробництва.
«Судячи із озвучених положень угоди про ЗВТ із Туреччиною – є велике поле для роботи урядовців разом із вітчизняними промисловцями. Це можливість, яку можна використати для економічного розвитку, проте цьому, знову ж таки, має передувати низка перехідних періодів та відповідні прозорі методи підтримки власного товаровиробника», - резюмували в УСПП.