Поділитись
Підписуючи економічну частину Угоди про асоціацію з ЄС і створення зони вільної торгівлі, по суті, ми проходимо певну точку неповернення. Ми створюємо умови незворотній інтеграції України в європейський економічний і політичний простір. Це не просто економічний чи соціальний договір – для нас це цивілізаційний вибір із погляду незворотності розвитку країни як конкурентоспроможної, демократичної європейської держави.
Фактор підписання Угоди про асоціацію зі створенням зони вільної торгівлі має стати для України стимулом динамічніше, системніше та цілеспрямованіше впроваджувати європейські стандарти – рівноправної конкуренції, якості життя громадян, верховенства права та конкурентоспроможності економіки в цілому. За умовами угоди, майже одночасно до нульової позначки знижується більшість імпортних мит у ЄС, і це дає нашому бізнесові шанс вийти на новий рівень.
Ця подія вельми важлива для країни, але тут не варто очікувати на якесь диво. Її потрібно розглядати як початок дуже великого й серйозного шляху з виконання українського домашнього завдання. Оскільки разом із величезними можливостями подія 27 червня несе й певні ризики.
Європейські ризики
За багатьма параметрами економіка України ще не конкурентоспроможна, якщо порівняти з економікою країн Європейського Союзу. Порівняйте хоча б такі якісні макроекономічні умови, як вартість кредитних ресурсів. У ЄС вона коливається на рівні 1–2%, а в Україні зашкалює за 20%. Фізична й моральна зношеність основних фондів – близько 60%, енергоємність продукції майже удвічі більша, ніж в ЄС, продуктивність праці утричі-учетверо нижча. Регуляторна політика та податкова система в окремих елементах не відповідають міжнародним стандартам.
Тому вкрай важливо мати національну програму адаптації економіки України до режиму вільної торгівлі. Потрібно послідовно – а виконання умов угоди в частині адаптації розраховане на десять років – провести величезну роботу зі зміни техрегламентів, стандартів якості та безпеки продукції, корекції різних процедур, зокрема митних і податкових, щоб підвищити конкурентоспроможність економіки та створити умови для виробництва якісної, конкурентоспроможної продукції з високою доданою вартістю. Але якраз ті галузі, в яких можливе виробництво такої продукції, і перебувають у зоні ризику. Наприклад, машинобудування, оскільки ми майже не постачаємо таку продукцію в ЄС.
Ми можемо втратити контроль над ситуацією і перетворитися не на суб'єкт міжнародних політичних та економічних відносин, а в полігон, на якому розігруватимуться глобальні інтереси
Розроблення національної програми адаптації потребує цілеспрямованих, консолідованих дій законодавчої влади та бізнес-спільноти. На жаль, наразі такої програми нема в принципі. Звідси – дуже серйозний, не ілюзорний ризик, що ринок Європейського Союзу буде відкритим лише де-юре. А за фактом ми не зможемо поставляти в ЄС достатньо великих обсягів продукції, оскільки будемо просто не готові відповідати європейським стандартам якості та безпеки.
Цю роботу треба пришвидшувати, інакше ми будемо й далі збільшувати обсяг імпортної продукції на внутрішньому ринку. А він і зараз становить у споживчому секторі близько 60-65%. Ми будемо втрачати наукомісткі технічно-складні галузі, які вимагають дуже складних системних структурних реформ, і по суті перетворюватися на сировинний придаток розвиненого світу і/або експортера робочої сили.
Цього не можна допустити. Тому одночасно з підписанням економічної частини угоди і початком низки процедур щодо її імплементації Україні вкрай важливо прискорити модернізацію економіки. Потрібно створити умови для бізнесу, для залучення інвестиції та максимально динамічно боротися за своє місце на світових ринках, як це і личить країні, здатній виробляти високоякісну продукцію з високою доданою вартістю.
Це не просто бажано, це життєво необхідно. З урахуванням безлічі ризиків, які з'явилися в останній рік − питання безпеки, територіальної цілісності, складне становище у банківській і фінансовій системі − у нас просто немає запасу часу на розкачування. Ми можемо втратити контроль над ситуацією і перетворитися не на суб'єкта міжнародних політичних і економічних відносин, а в полігон, на якому будуть розігруватися глобальні інтереси.
Ехо Вільнюса
Не можна не відзначити, що інформованість бізнесу про ці процеси є вкрай низькою. Щоб виправити це, повинні бути як мінімум відповідні центри координації, включаючи міністерство з євроінтеграції. Дуже важливе значення має інформаційна підтримка, щоб бізнес отримував необхідну інформацію і міг координувати свої дії. Цей процес має спиратися на механізми сучасного державного управління та державно-приватного партнерства. На жаль, до інфраструктури управління цими процесами, інформаційної політики, комунікацій залишається багато питань. Причина не тільки в Мінекономіки чи його нинішньому керівництві − ці проблеми накопичувалися роками і в результаті сьогодні окрім загальних декларацій із приводу тих чи інших переваг роботи на ринку ЄС ніяких конкретних програм ще немає.
Я був у Вільнюсі й до останнього, як і багато інших людей, сподівався на те, що вистачить політичної волі підписати договір
Ми, безумовно, підтримуємо курс на євроінтеграцію, оскільки це шанс на модернізацію економіки. Але з іншого боку, є цілий ряд питань і тривога про недостатню готовність України. Адже вільна торгівля − це не тільки нові переваги, але й більш жорстка конкуренція.
Разом з тим, незважаючи на всі ризики, я виключаю можливість чергової відстрочки в підписанні Угоди. Одна з причин, чому країна знаходиться зараз у такому складному становищі з величезним пакетом внутрішніх і зовнішніх ризиків − це стратегічна, м'яко кажучи, помилка, допущена попереднім керівництвом у Вільнюсі. Я був там у той момент і до останнього, як і багато інших, сподівався на те, що вистачить політичної волі підписати договір. Я бачив величезне розчарування, коли цього так і не відбулося
Ми втратили час, і в результаті отримали системну кризу − як економічну, так і політичну, внаслідок якої вже змушені вирішувати завдання захисту своєї державності й територіальної цілісності. Значною мірою все це − наслідки провалу у Вільнюсі. Більше у країни немає запасу міцності на такі експерименти.
Forbes, 26 Червня 2014