Поділитись
В Україні поглиблюється соціально-політична криза, ВВП в І кварталі 2015 року зменшився на 17,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року. В той же час з боку Національного банку не спостерігається жодних пропозицій, які б давали надію виробникам розвиватися. Облікова ставка НБУ дорівнює 30%, за таку ставку промисловість взагалі не може дозволити собі кредити. Такої думки президент УСПП Анатолій Кінах.
«Днями я зустрічався з колегами з Німеччини, які нагадали, що в момент кризи 2007-2008рр. їхня країна жила за планом спільних антикризових заходів, який був розроблений центробанком, урядом и парламентом задля мінімізації фінансових наслідків подій, максимальної підтримки національного товаровиробника. Це є загальноприйнятна світова практика, чому ж НБУ діє з точністю навпаки? Жодної програми спільних дій Національного банку та уряду з питань доступу до кредитів, створення умов виходу з кризи, розвитку промисловості, економіки в цілому немає. Це неприпустимо», – вважає голова промислової спільноти.
Він нагадав, що курс гривні не є похідним від валютних інтервенцій, це інтегральний показник діяльності економіки, промислового сектору. Саме сталий розвиток економіки забезпечує стабільність національної валюти, показники ВВП, стійкість споживацького ринку.
Незабаром Україна розпочинає працювати в умовах глибокої та всеосяжної вільної торгівлі з ЄС. І український виробник відчуватиме себе невпевнено в тому числі через непідйомну кредитну ставку: як вітчизняний товар буде конкурувати з європейським, якщо там ставка 3-5% річних?
На стику уряду, НБУ і, можливо, парламенту має бути відпрацьована оновлена експортна політика держави. Відомо, що в минулому році серйозною проблемою для багатьох експортерів стало падіння обсягів торгівлі з пострадянськими країнами. Очевидно, що стратегічний крок для українського експортера в таких умовах – прискорене, навіть агресивне завоювання нових ринків. Однак замість допомоги учасники експортно-імпортних операцій отримали від НБУ «драконівські» норми щодо обов'язкового продажу валютної виручки, скорочення терміну розрахунків за експортно-імпортними операціями, ускладнену бюрократичну процедуру зовнішній торгівлі. Під найбільшою загрозою опинилися підприємства з тривалим циклом виробництва, багато з них вимушено порушили умови зовнішньоекономічних контрактів. Безумовно, такі підходи не можна назвати такими, що захищають національні економічні інтереси.
Анатолій Кінах нагадав, що підготовлена Антикризовою радою громадських організацій Антикризова програма спільних дій влади і бізнесу містить жорсткі вимоги до Національного банку з приводу упорядкування грошово-кредитної, валютно-курсової політики.