Поділитись
Україна у жодному випадку не повинна відмовлятися від індустріального напрямку розвитку, оскільки ані сільське господарство, ані ІТ-сфера не здатні повноцінно забезпечити потреби держави, реалізувати її ресурсний та людський потенціал, забезпечити роботою населення, заявив в інтерв’ю виданню бізнес президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах.
«Я глибоко обурений таким поверхневим ставленням! Для воюючої країни, якій потрібно давати відсіч агресору, точкою зростання мають бути саме військові замовлення підприємствам військово-промислового комплексу. Необхідно ухвалити грамотну державну програму, що передбачає не просто постачання зброї і техніки фронту. Вона повинна перетворити оборонно-промисловий комплекс на локомотив прискорення промислового виробництва, інноваційного прогресу. ХХ століття дало нам не один приклад цього. Подолання останньої економічної кризи в північній Америці та Евросюзі відбулося саме завдяки посиленню державної промислової політики в цих країнах. Вона будувалася на «трьох китах» - зростанні міжнародної конкурентоспроможності, експортної експансії і державному протекціонізмі», - вважає президент УСПП.
В Україні уряд наразі робить все навпаки – ліквідовано Міністерство промислової політики, а Національний банк України і на крок не наблизився до формування програми кредитування реального сектора економіки за адекватними ставками. Більш того, підвищив власну облікову ставку до 19,5% річних. Яким чином наш виробник може конкурувати з європейським, якщо там облікова ставка 3-5% річних, а у нас – більше 30%?, - запитує громадський діяч.
Якщо у країни слабкий бюджет, то створення сприятливого інвестиційного клімату - найперший обов'язок держави, адже без інвестицій модернізувати виробництво, перейти на новіший технології неможливо. Суть такої політики - у посиленні захисту прав власника та інвестора, ефективної та прискореної судової реформи, викоріненні корупції та інших проблем, з приводу яких у нас багато декларацій, але мало реальних справ.
На думку ділового співтовариства, суть останніх податкових новацій звелася не до сталого розвитку, а до закручування гайок заради наповнення бюджету під знаменитим гаслом Людовика ХV: «Після нас хоч потоп». В останніх податкових законах немає жодної ідеї щодо створення стимулів для руху вперед, по мотивації до розширення бізнесу та удосконаленню продукції. Але ділова громадськість не опускає руки. Об'єднавши зусилля з іншими профільними структурами і створивши Антикризова рада громадських організацій, ми найближчим часом винесемо на обговорення фіскальних служб неприпустимість запропонованих змін оподаткування ФОП та імпорту, недосконалість пропозицій пов'язаних з ЄСВ і т.д.
З огляду на падіння обсягів торгівлі з Росією та СНД (за даними Державної фіскальної служби України, у січні-листопаді 2014, експорт в РФ впав на 32%, в СНР - на 31%), на часі прискорене, навіть агресивне завоювання нових ринків, наголошує Анатолій Кінах. Однак замість допомоги учасники експортно-імпортних операцій отримали від НБУ «драконівські» норми - щодо обов'язкового продажу 75% валютної виручки і 90-денного терміну розрахунків за експортно-імпортними операціями.
«Миколаївське підприємство «Зоря» - «Машпроект», яке експортує газові турбіни, протягом 10 місяців змушене було звертатися в НБУ та інші органи влади 149 разів, щоб відкоригувати строки повернення валюти і не зірвати свої зовнішньоекономічні контракти. У складному становищі зараз - компанія «Антонов», де 50% комплектуючих - імпортні, а 95% доходів - за рахунок експорту. До речі, «Антонов» сам просуває свої літаки на закордонних ринках», - заявив А.Кінах.
Так, роботу підприємств на сході зупиняє війна, і за них болить серце. Але що робити, коли виробництва зупиняються через нерозумні рішення, відвертого непрофесіоналізму влади, байдужості?
Ми боїмося дефолту, однак деіндустріалізація набагато небезпечніше. Вона зруйнує всю систему вітчизняної, і так ослабленої економіки. Зламавши старе, країна ще довго буде не в силах запропонувати щось нове, і тисячі людей опиняться на межі виживання. Сьогодні справа тих, хто вважає себе справжнім державником і патріотом, - рятувати промисловість.