Поділитись
Аграрний сектор України, попри збереження позицій в деяких сферах, знизив обсяги виробництва продукції сільського господарства за 8 місяців поточного року майже на 6%. Все – через застарілу систему господарювання, залежність від валютних коливань та обмеженість векторів експорту. Україна може бути конкурентоспроможною в даній сфері, але – за умови масштабного, а не «косметичного» реформування галузі, вважають в УСПП та Антикризовій раді громадських організацій України.
Підприємці відзначають, що найзбитковішою галуззю сільського господарства стало тваринництво. У виробників повністю відсутня будь-яка мотивація щодо вирощування худоби. Стабільне зменшення поголів’я – на 6-7% в рік в середньостроковій та довгостроковій перспективі зведе нанівець виробництво яловичини та молока в Україні. Воно уже впало щонайменше на 20%.
Хоча країна мітить в трійку світових експортерів зерна, ситуацію також не можна вважати стабільною. Ціни на світовому ринку постійно міняються через низку чинників, вирощування культур також залежить від погодних умов і т.д. Окрім того, за інформацією Держстату, на початок жовтня в Україні зібраний урожай зернових майже 43 млн. тон, що на 500 тис. тон менше, ніж торік.
Бізнесове середовище, куди входять представники більше 100 різногалузевих підприємств та асоціацій, провідні аналітики-науковці тощо, пропонує в розробленій ним Антикризовій програмі спільних дій влади та бізнесу низку покрокових реформ, які допоможуть підвищити ефективність ведення сільського господарства в Україні та підготують базу для нових експортних можливостей.
Вони відзначають, що сучасна модель функціонування сільськогосподарського виробництва не спроможна реалізувати повною мірою той потужний природно-ресурсний потенціал, яким володіє галузь. У сфері земельних відносин досі панує корупція та тіньові оборудки і перманентне подовження мораторію на продаж аграрних угідь обертається в негатив.
«Замороження» будь-яких процесів розвитку через неувагу держави призвело до того, що фондове оснащення українських аграріїв у 3-7 разів нижче, ніж у розвинутих країн світу. Їм важче отримати державну допомогу, кредити та інвестиції.
Промисловці та підприємці пропонують для початку стимулювати розвиток дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва – фермерських господарств сімейного типу. Така практика широко розповсюджена в західних країнах і приносить стабільний позитивний результат. Фермери, отримуючи організаційну і кредитну підтримку держави, раціоналізують виробництво і значно його розвинуть.
Оскільки вирощування культур – передусім зернових – пов’язане із багатьма ризиками, в тому числі і погодними умовами, державі слід подумати про страхування таких виробників, що створить для них більш-менш безпечне середовище.
На початковому етапі також необхідно розвинути інфраструктуру зберігання і транспортування сільськогосподарської продукції (заготівельних пунктів, зерносховищ, елеваторів, логістичних центрів тощо) та запровадити принцип «єдиного вікна» для пришвидшення проходження дозвільних процедур.
Окрім того, слід мати на увазі, що виробництво – це половина справи, інша ж – збут продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Спрощення процедури укладання експортних контрактів безпосередньо сільгоспвиробниками, зокрема через створення експортних асоціацій, стане чудовою можливістю для вітчизняних аграріїв.
Антикризова програма передана урядовцям та парламентарям і, як сподіваються підприємці, буде врахована ними, адже ці пропозиції були напрацьовані сотнями експертами-практиками і науковцями, а отже відображають реальний стан справ та можливість їх покращення.