Поделиться
Згадаємо наше головне завдання – спільними зусиллями вийти в більш високий рівень співпраці в режимі діалогу влада-бізнес, держава-громадянське суспільство, щоб створити незворотні умови розвитку України як сучасної конкурентоспроможної демократичної держави.
Виходячи з підсумків 2019р. і тенденцій 2020р., які вже є очевидними, експертне середовище констатує: однією з основних загроз сучасності є відсутність відповідної моделі розвитку як держави в цілому, так і її економіки, в тому числі у секторальному вимірі. Це створює дуже високий рівень ризиків, появи ситуативних антикризових рішень, які «гасять пожежі», але не вирішують проблеми, що за ними стоять.
Нас стурбував «турборежим», в якому приймалася програма діяльності КМУ – без глибокого обговорення в експертному середовищі, без зворотного зв’язку з носіями досвіду та знань, промисловцями і підприємцями, які створюють робочі місця, сплачують податки і забезпечують життєдіяльність держави в цілому. В програмі діяльності КМУ практично відсутній напрямок промислового, індустріально-інноваційного розвитку. Це неприпустимо, весь світ реалізує промислову революцію 4, а ми «пасемо задніх» з відповідними наслідками конкурентоспроможності і присутності на світових ринках. Тому наше завдання –об’єктивно, системно зробити висновки з соціально-економічних показників 2019 року з тим, щоб не допустити пролонгації негативних тенденцій, а навпаки – створити умови їх подолання та переходу до сталого розвитку.
Що ми вважаємо особливо важливим і загрозливим? Вся друга половина 2019 року визначалася достатньо високим «темпом» зниження промислового індексу, обсягів промислового виробництва. Жовтень – мінус 5% до жовтня 2018 року, листопад – мінус 7,5%, грудень – мінус 8,3% до грудня 2018 року. Машинобудування в грудні мало індекс мінус 14,5%. На жаль, зроблено ще один крок по закріпленню України як держави з сировинною економікою. Але це неприпустимо. До показників індексу промислового розвитку, особливо в частині технічно-складного виробництва, ми вимушені додати дуже серйозний негативний тренд – сальдо зовнішньої торгівлі, яке по підсумкам 2019 року, по даним Нацбанку, наблизилося до мінус 14 млрд. дол. Для порівняння – в 2015 році негативне сальдо складало 3,5 млрд. дол., тобто за достатньо короткий період воно зросло в 4 рази. В тому числі в структурі експорту падіння обсягів машинобудівної продукції за 2019 рік склало близько 4,9%. Це й є тренд до сировинного статусу. Додамо зниження кон’юнктури сировинної продукції на світових ринках, це дуже відчув гірничо-металургійний комплекс.
Ще більш загострилася проблема ізольованості реального сектору економіки від фінансово-кредитних ресурсів. В 2019 р. для вирішення поточних проблем дефіциту бюджету, виконання зобов’язань з обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу, уряд і НБУ почали реалізовувати практику залучення фінансових ресурсів внутрішнього ринку за рахунок надвисоких відсотків доходності внутрішніх облігацій державного займу. На початок 2019р. доходність складала 18-19%, до четвертого кварталу вона знизилися до 12%. Практично знищені стимули банків кредитувати реальний сектор. Для чого це робити, ризикувати кредитом, займатися контролем умов, заставами, коли береш пакет ОВДЗ і потім чекаєш календарної дати, коли цей надприбуток впаде тобі на рахунок. Аналогічна політика – по відношенню так званих сертифікатів Національного банку України, які «допомогають» вилучати фінансові ресурси внутрішнього ринку не на користь реальної економіки. Це спричинило притік в Україну порядку 4,3 млрд. дол. спекулятивного капіталу і відповідним чином створило умови штучної ревальвації національної грошової одиниці, десь в середньому на 19%. В цьому ланцюжку безпрецедентно постраждали наші експортери, по різних розрахунках, від 4 до 5 млрд. дол. у зв‘язку з штучною ревальвацією гривні ними було втрачено. Для порівняння, ми сьогодні ведемо переговори з МВФ по програмі, яка складає 5,5 млрд. дол., тобто дорівнює цим втратам. Такий приклад викликає дуже багато роздумів.
Сьогодні у нас не працюють механізми чіткої взаємодії Національного банку і уряду, підкреслюю, погоджених дій, це не втручання. В усіх світових фінансових центрах, починаючи з Федеральної резервної системи, Центрального європейського банку, крім дуже важливої функції стримування зростання цін, існує ще більш важлива функції – створення сприятливих умов для нових робочих місць, для сприятливого бізнес-клімату. В нашому Національному банку ця функція виключена. Ми наполягаємо, щоб це питання постало не тільки в контексті меморандуму між урядом і НБУ – необхідно відпрацьовувати конкретні механізми, як концентрувати наші ресурси, як створити ринкові умови для доступу бізнесу до кредитів. Без цього не тільки розвиток, але й поточне існування неможливі, ми це прекрасно розуміємо.
Ця тема протягом 2019 року загострилася. В структурі ВВП питома вага кредитів склала близько 21%. Ще декілька років тому, в 2012-2013рр., частково в 2014 році це було значно вище і складало в деякі періоди до 40%. Більш того, коли ми формуємо структуру сьогоднішнього кредитного портфелю, то так званих живих кредитів в його структурі максимум 10% ВВП, такого показника важко знайти у світі. І на цьому фоні тільки що НБУ відзвітував: сума прибутку комерційних банків України за 2019 рік зросла в три рази і склала біля 60 млрд. грн. Давайте скажемо чесно: таке сталося через зниження кредитування, від’ємний індекс промисловості і багато іншого. Тобто висновок тут очевидний, фінансова система не працює на реальний розвиток, на реальне виробництво, тут є над чим думати і уряду, і парламенту, і НБУ. Ми пропозиції щодо конкретики такої співпраці вже давали.
Дуже серйозно те, що сировинна економіка не спроможна ніколи створити необхідної кількості робочих місць, необхідного рівня доходів і якості життя громадян. Хіба це не очевидно? За різними оцінками, 8-9 млн. українців шукають засоби існування за кордоном, це не тільки через проблеми з оплатою праці, а й через зміну структури економіки, відсутність сучасних робочих місць. Коли держава починає знижувати не тільки економічні показники, але й такі, що стосуються трудового потенціалу, людського капіталу, вона стає на дуже небезпечний шлях. Без людей нічого не буде, ми це знаємо.
По демографічних показниках, ми звірили дані з світовою організацією охорони здоров’я, по підсумках 2019 року наша держава включена в п’ятірку держав світі з найвищим темпом фактичного скорочення населення. На 100 смертей припадає 53 немовлята. В Польщі, наприклад, де я тільки що був на Європейському економічному форумі і подивився статистику, на 100 смертей припадає 92 немовлята. Не хочу навіть коментувати ці цифри, наскільки це серйозно і, скажемо прямо, загрозливо для нас.
На подолання усіх названих небезпечних тенденцій спрямований сьогоднішній документ – «Платформа економічного патріотизму (пріоритетні заходи: промисловий пакет», в першу чергу по напрямку індустріального розвитку. Пропозиції сформульовані величезною кількістю структурованих об‘єднань експертів, фахівців, включаючи міжнародних.
Перш за все – Україні потрібна сучасна промислова політика. Після фінансової кризи 2007-2009 рр. всі розвинуті країни зрозуміли, що конкурентоспроможність країни – це не фінансові піраміди, банківські деривативи, а ефективна сучасна індустрія. Саме на це в світі зараз спрямовані зусилля. І ми не виняток. Нажаль, за попередні роки дуже багато зруйновано. Ми пропонуємо обов’язково розглянути питання поновлення центрального органу виконавчої влади, який би був джерелом формування промислової політики. Чи це буде міністерство, чи агенція, це необхідно думати разом з Президентом держави. Важливо відновити діяльність Національного комітету з промислового розвитку, який по суті два останніх роки не працював. Як приклад, це не українське ноу-хау, такий комітет працює у Франції, його створили ще під час кризи 2007-2008 рр. на законодавчому рівні, він називається Національна рада промисловості. Раду очолює прем‘єр-міністр, входять туди представники від структурованих бізнес-об‘єднань країни, в Мінекономіки і фінансів Франції створена спеціальна служба з промислового розвитку, яка разом з Національною радою формує сучасну промислову політику.
Я не хочу далі коментувати ті показники, які є у Франції і яка наближена до нас як мінімум по території. Зверну увагу на один факт з іншої країни, це як набат тривоги. Питома вага промисловості у формуванні ВВП України по масштабу наближена до питомої ваги промисловості Словенії в ВВП. А в Словенії проживає 2,1 млн. людей.
Нажаль, вже третій рік поспіль проект Стратегії промислового розвитку гуляє по кабінетах, недоопрацьований, не готовий до затвердження КМУ. Ми пропонуємо повернутися до нього і обов‘язково довести його до завершення і нормативного статусу. Далі треба працювати над секторальними програмами. Наприклад, державне підприємство «Антонов», наш флагман авіабудування, з 2016 року не збудував жодного літака. Президент особисто був на заводі ім. Малишева, колишньому флагмані транспортного машинобудування держави, поставив дуже чіткі завдання. Пройшло практично 4 місяці, жодного руху з виконання ми не бачимо. «Південьмаш» сьогодні є одним із «лідерів» щодо заборгованості заробітної плати, значними є втрати кваліфікованого персоналу. Такі речі не припустимі. Ми проходимо, як кажуть науковці, точку неповернення. Ще рік-два, і поновлювати буде нічого.
ВРУ затвердила програму діяльності КМУ, там йдеться про 40% зростання ВВП на 5 років, в середньому 8% на рік. В той же час на 2020 рік планується 3%, це ще якимось чином можна зрозуміти, бо є інерція. Як нам вийти на ці 40%, потрібно ж мінімум 9-10% за рік, щоб цей показник був виконаний? Але немає жодних програм розвитку! 2-3% зростання – це стагнація, консервація кризи, в наших умовах такі речі просто неприпустимі. Йдеться про необхідність серйозних секторальних програм, включаючи завдання локалізації виробництва.
Дуже вдячний парламенту за плідну співпрацю, ми є однодумцями з профільними комітетами, Комітетом з економічного розвитку. Одне із перших завдань, які ми будемо разом виконувати, це проведення розширеного виїзного засідання Комітету з теми авіабудування прямо на базі держпідприємства «Антонов», з залученням представників уряду, офісу президента. Завдання – напрацьовувати засади державної політики з розвитку авіабудування, підготовити основу конкретних програм, з нормативним, ресурсним забезпеченням. І ми далі будемо працювати по секторальному принципу, обираючи в першу чергу технічно складні, наукоємні, які визначають наше місце у світі, галузі, ретельно розглядаючи там ситуацію і відпрацьовуючи конкретні пропозиції.
Україні необхідно модернізувати і вдосконалювати трудове законодавство, параметри соціального діалогу, адаптувати їх до сучасних стандартів. У нас ситуація нестандартна – ми програємо конкуренцію на ринку праці. Для держави дуже важливо не тільки модернізувати систему, але і створювати стимули для роботодавців, щоб ті додали зусиль, аби наймані працівники не від’їжджали в такій кількості за кордон. Рівень доходів, заробітна плата, це жорстко пов’язано з конкурентоспроможністю, ефективністю економіки, на це необхідний час і серйозні зусилля. А конкуренція зростає. Ніхто не чекає, поки ми підтягнемося. Дуже потужні заходи для залучення мігрантів відпрацьовує сьогодні Німеччина, підсилила свою роботу Польща, бо частка українців з Польщі починає переїжджати в Німеччину. В Німеччині мінімальна заробітна плата досягає 1300-1400 євро в місяць, а середня більша за 3000 євро. В законодавчих актах, які стосуються праці, соціальних умов, взаємовідносин з роботодавцями, ці реалії мають бути враховані максимально чітко, щоб не погіршити і так низьку конкурентоспроможність на ринках праці. Бо без трудового потенціалу, навіть маючи інвестиції, буде важко щось зробити.
Наш головний сьогоденній документ – «Платформа економічного патріотизму (пріоритетні заходи: промисловий пакет» ми в стислі терміни доопрацюємо і передамо Президенту України. Наближається звіт уряду, і глава держави має бути озброєний об’єктивною аналітикою про реальний стан справ в економіці. Документ буде спрямований уряду і парламенту, включаючи відповідні комітети і фракції, групи в парламенті. Ми не бачимо іншого варіанту, як потужна командна робота, але з урахування мінімуму фактору часу запасу міцності, це повинно бути в режимі прямої дії.