Екологічні виклики зміни клімату та обмеженість ресурсів викопного палива примушують світ все більше зусиль докладати до розвитку новітніх зелених технологій, у першу чергу енергетичних. Вони розглядаються як передумова енергетичної незалежності країн, розвитку сучасної інфраструктури, зменшення деградації екосистем. На сьогодні стратегічними документами усіх розвинутих країн світу передбачено розширення інвестицій у розвиток і освоєння зелених технологій замкнутого циклу виробництва.
На жаль, Україна займає за рівнем оснащеності новими технологіями 83 місце серед 139 обстежених країн, за рівнем розвитку бізнесу – лише 100. Причина – недооцінка органами державної влади на протязі всіх років реформування української економіки важливості стратегічного планування, підпорядкованого цілям підвищення продуктивності та підйому по ланцюгу вартості. Промислова політика, яка активно розроблялась і впроваджувалась по 14-ти інноваційно-інвестиційним кластерам у 1997-2000 роках, на жаль, не набула статусу проривного інноваційно-інвестиційного пріоритету із-за відсутності довгострокової стратегії розвитку України та слабкої і постійно турбулентної політичної системи. Сьогодні ситуація ще складніша як у зв’язку з війною на Сході України і анексією Криму, так і з відсутністю чітко визначених пріоритетів стратегічного розвитку та механізмів їх реалізації в прийнятих стратегічних документах розвитку країни до 2020 року.
У той же час в сьогоднішньому світі є багато країн з локальними військовими конфліктами. Одні з них опускаються до краху державності і економіки та перетворюються на «сірі» зони (Карабах, Абхазія, Придністров’е, а також деякі країни Африки і Південної Америки). Інші країни (Ізраїль, Південна Корея) вибудовують стратегії довгострокового розвитку на основі проривних інноваційних кластерів і успішно поетапно розвиваються.
В Україні сьогодні не визначені проривні пріоритети з високою доданою вартістю і не створені стимулятори їх швидкого розвитку для забезпечення інноваційного прориву. При цьому назріває розуміння в економічному середовищі і суспільстві щодо необхідності корекції економічного курсу і переходу від жорсткої політики макрофінансової стабілізації до стимулюючої податково-бюджетної і грошово-кредитної політики.
В умовах дефіциту фінансових ресурсів і складної ситуації на сході країни, нова економічна політика, на наш погляд, може концентруватись ( і частково сьогодні впроваджується) на наступних пріоритетних напрямках:
- розвиток ринків нетрадиційної енергетики на основі впровадження екологічно-чистих технологій замкнутого циклу (що дозволить знизити енергетичну залежність країни та підвищити рівень екологічної безпеки);
- розвиток замкнутих циклів сільськогосподарських виробництв з повним власним забезпеченням енергетичними ресурсами на основі переробки відходів в енергію (також на основі впровадження новітніх технологій рециклінгу);
- зелена модернізація муніципальної інфраструктури;
- розвиток транзитного потенціалу країни, який ми сьогодні стрімко втрачаємо через непрофесійне управління.
Всі ці пріоритети підпадають під загальну назву – зелена модернізація економіки. На наш погляд, іі впровадженя і є першочерговим завданням нової економічої доктрини України при корекції економічого курсу. На жаль, сьогодні в Україні зберігаються пріоритети сировинного розвитку і традиційного експорту. Але базові виробники раніше експортно-орієнтованих секторів економіки знаходяться в зоні АТО. Тому порушено макроекономічне управління зазначеними секторами, активно розвиваються комбіновані «напівсирі» схеми їх функціонування, посилюється корупція .
Світовий досвід показує, що зелене зростання – це стратегія сталого розвитку, спрямована на покращення екологічної ефективності виробництва і споживання та сприяння зеленій економіці, в якій економічний добробут матеріалізується в тандемі з екологічною сталістю (ЕСКАТО).
Зелена економіка, зелена модернізація й рециклинг– це:
- Інструмент виживання економічної й соціальної систем в 21 столітті:
- Базис стійкого регіонального розвитку на основі впровадження енергоефективних і екологічно-чистих технологій у комунальне господарство
- Екологізация й модернізація традиційних секторів економіки й можливість розвитку нових зелених галузей, створення нових робочих місць і нової структури керування й менеджменту.
Україна сьогодні чітко визначила у зовнішньоекономічній політиці європейський вектор глобальної інтеграції у світове співтовариство. Відповідно у стратегії свого розвитку вона може спиратись на глобальні інноваційні пріоритети і реалізовувати на цій основі стратегію інноваційного прориву і визначення свого місця не як сировинного придатку, а як повноправного гравця у міжнародному розподілі праці.