Поделиться
Декарбонізація або пом’якшення наслідків зміни клімату передбачає скорочення викидів парникових газів з метою зменшення глобального потепління.
Здавалось би, що в умовах кровопролитної безглуздої війни не до таких пафосних визначень і констатацій. Та після перемоги, яка неодмінно буде за Україною, відбудовувати власну країну і економіку, переконаний, потрібно з врахуванням принципів зеленої економіки та декарбонізації, із застосуванням низьковуглецевих технологій, інновацій енергоефективності та енергоощадливості.
Для цього потрібна перемога не тільки над ворогом, а і над самим собою. Окрім знань, технологій і фінансових ресурсів потрібні і зміни в ментальності, звичках, традиціях і правилах гри.
Отже, для себе виокремив такі напрями української декарбонізації.
Починати можна вже зараз з нашого повсякденного побуту, нашого способу життя та поведінки. Це банальні речі – правильно вибрана лампочка чи електроприлад, раціональне їх використання. За роки незалежності ціна на енергоресурси не завжди спонукала до енергоощадливості та енергозбереження. Вчасно закрите вікно чи двері у під’їзді, утеплений фасад чи теплотраса, правильний вибір системи опалювання, і багато іншого сприяють зменшенню викидів СО2 та інших парникових газів, так як будь-яке традиційне виробництво енергії провокує їх викиди і, відповідно, зниження виробництва електро- чи теплоенергії знижує автоматично викиди.
Тому і вчасно вимкнута електролампочка – це вклад кожного у боротьбу зі зміною клімату. І це без зайвого пафосу. А далі ще більше: використання електропанелей та електроколекторів, теплових насосів, вітряків та побутових інновацій аж до переходу до, так званих, пасивних чи навіть активних будинків з термомодернізованими фасадами.
Заходів з енергоефективності існує багато, але починається все з енергоаудиту і чіткого плану дій. Домогосподарства та житловий сектор – це перший рубіж у цілях декарбонізації, і починати варто із змін звичок, традицій, ментальності, а вже потім техніки і технологій. Статус декарбонізатора пасує як і домогосподарці, так і президенту України, адже війна з природою завжди закінчується програшем.
Наступним напрямом є енергетика, вплив якої на викиди парникових газів, як наслідок, на зміну клімату, достатньо високий.
Крім виробництва енергії у низьковуглецевий спосіб з відновлювальних джерел, яке Україна дуже успішно розвивала і, на жаль, пригальмувала, необхідна глибока інноваційна модернізація існуючих ТЕС і ТЕЦ, і визначення перспективи відмови від використання вугілля, як викопного виду палива.
Потребує модернізації енергетична інфраструктура з метою зменшення технологічних втрат: електрики, газу, тепла, де ми зависли ще у радянських технологіях, які давно себе вичерпали. А виробництво енергії, яка втрачається, створює викиди парникових газів.
Українська промисловість, як джерело викидів також далека від досконалості, і резервів для декарбонізації в ній є дуже багато.
Затрати на одиницю виробленої продукції або енергоємність ВВП у нас у 2-3 рази вищі, ніж у Європі, і для зміни потрібні заходи й інвестиції для модернізації і трансформації промисловості. І тому важливий доступ до нових технологій і можливість їх застосування, і, звичайно, доступ до фінансових ресурсів.
Шляхи зменшення викидів є не тільки в промислових системах, а і в енергетиці, транспорті, інфраструктурі і будівлях, та, навіть, в землі на сільському господарстві.
Перспективним є створення нових галузей і ринків, як наприклад, виробництво водню, як виду палива, чи уловлювання і перетворення вуглецю і його використання.
Все це, крім державної стратегії і дій, потребує також залучення і ділової спільноти. Саме тому, на початку року ми в УСПП створили Центр декарбонізації і поставили собі за мету зробити власний внесок у декарбонізацію.
Крім популяризації і просування в бізнес-середовищі ідей зниження викидів парникових газів, необхідної боротьби зі змінами клімату та участі у створенні правил гри на карбоновому ринку України через створення ефективної конкурентоспроможної системи торгівлі викидами і її адаптації до європейської, головним в стратегії діяльності Центру є підтримка і просування трансформацій через застосування низьковуглецевих інноваційних та енергоефективних технологій, створення передумов декарбонізації. До речі, у своєму виступі Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль озвучив об’єм ринку більше 100 млрд євро.
В даний час ми активно працюємо над пошуком і залученням до супроводження проектів декарбонізації як новостворених підприємств, так і проектів модернізації та відновлення наявних. Наша ціль створити платформу для просування нових технологій в інтересах промислових підприємств та інфраструктури, а отже і держави, яка нині всі свої зусилля спрямувала на боротьбу з ворогом.
Ми прагнемо створити рейтинг низьковуглецевих технологій, тому зацікавлені у співпраці з їх розробниками та власниками. Вбачаємо великий потенціал в створенні концепції та методології регіональних програм з енергоефективності та розвитку системи ефективного енергоменеджменту від студентського рівня до рівня державного управління. Сподіваємося, що наша платформа стане продуктивним містком між вітчизняною наукою та промисловістю, адже наші дослідження та досвід дозволять глибше розуміти можливості і потреби ринку декарбонізації.
На шляху до Європи альтернатив декарбонізації немає. На ринку декарбонізації влада повинна розвивати конкуренцію, розширювати об’єм ринку, ліквідовувати перешкоди та створювати стимули для розвитку. Зрештою, ця формула актуальна для всіх ринків і галузей промисловості.
Мирослав Табахарнюк , віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців, кандидат економічних наук для LB.ua